Луценко Юрий Витальевич

«Чорна рада», або Народна самооборона

Те, що відбувається зараз на (чи в) Україні, інакше як свавіллям не назвеш. Слава Богові, що знайшлася державницька людина - Юрій Луценко, який замість гасла «Всі проти всіх» висунув гасло «Разом - ми народ». Герой дня сьогоднішнього - Юрій Луценко.
Революційного трибуна - яскравого, рішучого, але нікому не відомого, влада зробила міністром МВС. За два роки Юрій Віталійович став одним із найбільш «розкручених» політиків у країні. При цьому його потенційні прихильники зовсім не прив'язані до певних регіонів, як у Ющенка, Тимошенко чи Януковича. «Симпатики» Луценка - жителі всієї України, які все ще хочуть змін і бачать в опальному міністрові досить сильну фігуру. То що ж виходить? Влада вже вкотре створила собі зміну?

Юрій Луценко вважає, що протистояння в «помаранчевому» таборі грає на руку недемократичним силам. «Я вирішив подати приклад. Це почалося кілька місяців тому, і позавчора я ще раз попередив ляльководів: якщо буду змушений залишити пост Міністра внутрішніх справ і повернутися до політичної діяльності, їм нема чого розраховувати на те, що я стану фактором розколу демократичних сил. Це моя принципова позиція», - заявив він. Усі публікації про зустрічі Ю.Луценка після відставки з лідерами демократичних сил України зводилися до одного: якщо не вдається об'єднатися, то не можна боротися один з одним, як це відбувалося на парламентських виборах. Адже будь-яка боротьба в демократичному таборі йде на користь реакціонерам.

Свіжа ідея

Українські політики заради досягнення миттєвих результатів (депутатства або президентства) розривають НАШУ БАТЬКІВЩИНУ на частини. Створюється враження, що проблема колишньої Югославії не протвережує, а надихає. Заради власних амбіцій нинішній політбомонд України на народному горі прагне створити собі власний рай. Україна розділена на Захід і Схід у політичному сенсі до краю, зараз немає жодної політичної сили, яка не на словах, а на ділі веде до об'єднання. Тому заклик до народної самооборони, проти свавілля влади як економічного, так і правового, зараз найбільш актуальний і несе в собі об'єднавчий початок. Рух, по суті, народний, а тому соціальний, тобто лівий. Нинішні ліві - КПУ, СПУ, «Батьківщина» - це ліві правого крила . Наявні на сьогоднішній день помітні політичні сили та їхні лідери не повністю охоплюють спектр очікувань народу. Залишається вільне місце, а природа порожнечі не терпить. Або, як варіант, виборець частково розчарований у лідерах, за якими йшов учора. Але до інших, які є в наявності сьогодні, з якихось причин примкнути не готовий. Чи можна сказати, що в Україні сьогодні саме така ситуація? Цілком.

З миру по нитці
Ділитися доведеться всім

Політичну апатію, яка охопила все суспільство, можна охарактеризувати матірним виразом, зміст якого зводитися, що всім усе набридло. Тоді на що може розраховувати Ю.Луценко?

З одного боку - найбагатше електоральне поле конаючого НСНУ. Розчарування у Ющенку, особливо в рядах його сподвижників, настільки велике, що цей електорат навіть відбирати не треба. Куди підуть ці люди? Явно не до «Партії регіонів», проти якої вони колись боролися й дотепер бачать у ній ворога. У БЮТ? Частково.

Блок Юлі Тимошенко виріс за рахунок учорашніх прихильників В. Ющенка, але частково розгубив своїх. У Тимошенко є дуже провальне місце в біографії - прем'єрство в 2005 році. Вона не виправдала надій виборців. І не кожний з них зумів зрозуміти, що відбулося це не стільки з її вини, скільки через дискредитацію з боку «любих друзів» В. Ющенка. Зібравши на парламентських виборах усе, що погано лежить, особливо протестний електорат, БЮТ сповідує принцип «боротьба заради боротьби», а народ хоче спокою й достатку, впевненості в завтрашньому дні. Дозвольте засумнівається, що полум'яна революціонерка принесе відчуття спокою. Крім того, в східних регіонах до БЮТ увійшли люди зі спортивно-кримінальних угруповань тому гасло «Бандитам – тюрми!» може сильно зачепити БЮТ.

Об'єднання вчорашніх «помаранчевих» навколо сильного лідера - неминучий кошмар «регіоналів». І хлопці радісно потирають руки, смакуючи, що з появою на сцені Юрія Віталійовича «жовтогарячих» політиків стане не два, а три, а це ще сильніше ускладнює координацію їхніх дій. Таке відношення «Партії регіонів» до того, що відбувається, - докорінно неправильне. Тому що їм теж доведеться ділитися з Ю. Луценком. Народ знову залишився в становищі обдуреного. Замість різкого поліпшення життя «уже сьогодні», втричі підняли тарифи на ЖКГ. А пояснення «регіоналів» враження на обивателя не справляє. Крім того, наш народ любить пошкодувати скривджених політиків, отож багато з тих, хто голосував за ПР і В. Януковича, розчарувалися.

Але ж Юрій Віталійович ще й союзників добряче «розкуркулить». За ним легко піде частина СПУ та й окремі комуністи стануть під гасла боротьби з олігархами. Для деяких дуже страхаюча перспектива. Та й чи стане О. Мороз більш зговірливим при сильному В. Луценку - теж питання неоднозначне. Може й перейти в його ряди. Тоді антикризовій коаліції зовсім стане кепсько.

Адже народна самооборона Юрія Луценка поєднує і народників ( КУН, Рухи, Костенка-Плюща, Литвина і т.д), і «самооборонщиків» (ПСПУ, Пора, УНА-УНСО і т.д), головне - направити всі зусилля в мирне русло, основне завдання - нагодувати й захистити.

Україні потрібний свій Рузвельт, а хочеться Піночета

Кожен народ переживав не найкращі часи, ось і ми потрапили в чорну смугу. Америка в 20-х, 30-х переживала економічну депресію сильнішу від нашої, хоча без національного колориту. Прийшовши в Білий дім у 1932 році, за два президентських строки Ф. Рузвельт вивів країну з безодні. Тому не тільки іспансько-чилійський, але й американський варіанти виходу з кризи можливі.

Чи здатний Юрій Луценко стати досить привабливою фігурою, щоб привернути людей на свій бік? Нічим себе не скомпрометував, усі провали гучних кримінальних справ, які можна було б вписати як мінус його професіоналізму, легко перетворюються в плюс. Адже скасування ДАІ можна зарахувати в плюси. Міністр МВС не настільки впливова фігура, щоб принципово міняти щось у країні, а у цьому випадку «не дали працювати» - уже не порожній звук. Це й стовідсоткове виправдання і обвинувачення конкурентів. А те, що Юрій Віталійович активно намагався щось робити, усі знають. Благо на найгучніші заяви Ю. Луценко не скупився. Він уже популярний. Його заклик до самооборони звучить як лемент народної душі. Луценко - один із найбільш рейтингових політиків. Він не приєднається ні до «жовтогарячих», ні до коаліції. І в цьому його виграшна позиція. Тому що Схід традиційно голосував за Януковича, Захід - за Ющенка, а Центр - за Тимошенко. Юрія Луценка сприймають скрізь. Його потенційний виборець - той, хто хоче змін на краще і не зв'язаний територіальною ознакою.

Народ України з надією дивиться на Юрія Луценка як на визволителя від владного свавілля, причому як на Заході, так і на Сході, адже мозолі й голод - скрізь однакові. Нам довгий час із наших співвітчизників з іншого регіону малювали образ ворога. Адже над «москалем» або «бандерівцем» знущається не сторонній, а свій «удільний князьок», який і розмовляє з ним рідною мовою, і молитися в одній церкві. Україні потрібний лідер, який об'єднує, бо надто близько ми підійшли до громадянської війни.


Материал взят:http://www.anti-crime.org